Заплив через Босфор: досвід спеціалістів Intellias

Нещодавно наші колеги Микола Новіков, Senior DevOps Engineer, та Людмила Костишена, Delivery Manager, перепливли Босфор. Протока з’єднує Мармурове та Чорне море. Плавцям потрібно було подолати 6,5 км з Азії до Європи. У змаганнях приймали участь учасники з 34 країн віком від 14 до 90 років. Серед них і двоє наших колег. 

Почнемо з історії Миколи. Він родом з Бердянська. Місто розташоване на березі Азовського моря, тому за його словами плавати з дитинства вміє ледь не кожен бердянець. З 6-ти років він почав ходити в басейн, за кілька років освоїв усі стилі плавання: на спині, брасом, вільним стилем, батерфляєм. Однак через кілька років басейн закрили, він був в аварійному стані. Відтоді можлива кар’єра плавця у Миколи закінчилась. Втім минулого року він знову почав ходити на плавання, аби підтримувати фізичну форму.

Одного разу за кавою колега розповів Миколі про можливість переплисти Босфор. Спершу він сприйняв це, як жарт. Та все ж задумався і вирішив спробувати. Місяць до запливу Микола пролив 5 кілометрів на відкритій водоймі – вздовж Бердянської коси, і відчув, що готовий до Босфору.

Коли почався заплив Микола зрозумів, що все мине не так просто. Течії Босфору з обох морів перетинаються і йдуть наперекір одна одній. На відміну від вод Мармурового моря води з Чорного тепліші і менш небезпечні.

“Маршрут для мене був новим. Скільки б ви не дивились ознайомчих відео, як варто плисти Босфором і яким маршрутом, потрапивши у воду, все відбувається по-іншому”, – пояснює Микола.

Усе почалось о 10-ій. Микола, як і решта 1764 плаці, пірнав з понтону висотою у півтора метри. Микола стрибнув солдатиком, аби не загубити у стрибку окуляри та плавальну шапочку. Переплисти Босфор учасникам потрібно максимум за 2 години. Тих, хто не вкладався у ліміт, виловлювали з води корабликами та записували у протоколі запливу DNF(did not finish).

“Я взяв курс під кутом 65 градусів, довго не міг виплисти з натовпу, тому деякий час плив з піднятою головою, щоб маневрувати між учасниками. Метрів через 150 стало вiльнiше.

Якщо старт та основна частина запливу майже однакові по складності, то з фінішем дещо інакше.

“Я вирішив плисти до фінішу спринтом. Однак, збільшуючи швидкість і періодично піднімаючи голову, я зрозумів, що мене зносить з неймовірною швидкістю. В результаті мене віднесло на 50-60 метрів в бік від фінішу!”.

У протоколі запливу таки записали літери DNF, але не навпроти імені Миколи. Він проплив Босфор за одну годину і 6 хвилин.

Для Людмили цьогорічний крос-континентальний заплив уже друга спроба підкорити Босфор. Вперше переплисти протоку вона намагалась у 2018-му:

“На момент змагань я мала замалий досвід плавання, всього лиш 9 місяців. Я ще невпевнено трималася на відкритій воді, в мене не було досвіду в таких довгих дистанціях. Мене злякали хвилі, я не знала, як з ними впоратися, тому зійшла майже з самого початку дистанції”, – розповідає Людмила.

Уже з рятувального катера Людмила дивилась, як сотні плавців долають хвилі, стрімку течію і дощ, який почався після старту. Майже через місяць після цього Людмила ще раз спробувала себе у відкритій воді і пропливла 2 кілометри на змаганні Nation Swim в Одесі. Далі в бажанні знову зустрітись з Босфором були багато годин тренувань в басейні та знову на відкритій воді.

Цього року в ніч з 3 на 4 січня, коли Олімпійський комітет Туреччини зазвичай відкриває реєстрацію на заплив Босфором, Людмилі вдалось отримати слот. Зареєструватись – це також частина змагань, адже кожна країна має ліміт місць, для українських плавців відведені 400 слотів.

Через карантин басейни були закриті, тому Людмила повернулась до тренувань лише у червні:

“Для плавців є дуже важливим відчуття води. Вони дуже швидко втрачають свої навички, якщо припиняють тренуватися. Я намагалась використати кожну можливість для тренувань і з часом збільшила кількість занять з двох разів на тиждень до п’яти. Іноді бувало й більше”.

Як і для Миколи, для Людмили усе почалось 23 серпня о 10-ій ранку. Основну частину дистанції вона пропливла доволі легко, вітру та хвиль не було, було тепло та сонячно, але:

“Основний виклик в запливі – це правильно обраний маршрут, орієнтування на місцевості, відчуття течії та правильно вирахувана траєкторія для фінішування. З останнім, а також зі швидкістю течії я прорахувалась. Я була занадто далеко від потрібного берега і запізно почала звертати до фінішу. Мене знесло течією, хвилин з 20 я намагалась повернутися проти течії до понтону. І все-таки мені вдалось. Я фінішувала за одну годину 30 хвилин”.

І Микола і Людмила уже мають плани на запливи наступного року. Микола хоче повернутись на Босфор і увійти в трійку лідерів. Людмила спробує підкорити змагання Oceanman Lago d’Orta (Італія) та Oitylo Bay (Греція).