Слухати код: історія незрячого С++ розробника

“Перед тим, як вступити в Національний авіаційний університет, мені відмовили два ВНЗ у Києві і навіть не допустили до здачі екзаменів. В одному з них взагалі слухати не стали, в іншому запропонували лише заочне навчання. Вони ніяк не могли зрозуміти, що я вчитимусь так само як інші. Зрештою я добився свого, і декан факультету в НАУ сказав – ну, давай спробуємо”.

Сергій, С++ розробник з київського офісу Intellias, зацікавився програмуванням, коли йому було 11. Якось у спеціалізованій школі для незрячих та слабозорих дітей, де він вчився, Сергій проходив повз комп’ютерний клас і зрозумів, що там відбувається щось цікаве. Але й сюди його прийняли не одразу. І не тому, що він повністю не бачить, а тому, що програмування починалося з 7 класу, а він тоді був 4-класником. Втім Сергій і цього разу добився свого – завуч дозволила йому з другом відвідувати заняття.

Вміння спокійно реагувати, доводити та добиватися потрібного Сергій вважає своєю найсильнішою рисою характеру. Так, після шкільних занять з програмування були й інші гуртки, потім він вмовив батьків купити комп’ютер, а в проміжку ще й отримав перший юнацький розряд в шахах і навчився грати на гітарі. І вже у 2006 році Сергій став одним з перших незрячих студентів в Україні, які вчились на факультеті, як його тоді називали, комп’ютерних наук.

“Оскільки я багато знав про програмування до вступу в університет, то вчитися було доволі легко. Починав з цікавості до Pascal та Assembler, та зрештою зупинився на C++. Це доволі гнучка мова програмування, вона дозволяє проявляти творчі здібності. До того ж мені подобається системне програмування. Чому не обрав інші мови? Ну, до прикладу, Python не люблю за динамічну типізацію. Вважаю, він погано підходить для великих проєктів. Це пов’язано з тим, що Python створює багато проблем під час рефакторінгу. Якщо говорити про JS, то він завжди був для мене, як Франкенштейнівський монстр. Його створили, щоб робити якісь прості речі, а потім JS отримав купу надбудов”.

Відколи Сергій закінчив університет минуло дев’ять з половиною років, останні чотири він разом з Intellias розвиває автомобільний проєкт нашого найбільшого клієнта.

“На моєму комп’ютері є програма, яка озвучує все, що написано. До прикладу, для Windows є дві найвідоміші програми NVDA (nonvisual desktop access) та JAWS. В усьому іншому мій софт такий же, як в колег. Звісно я не працюю з якимись графічними речами, але з написанням коду жодних проблем немає”.

Не було проблем у Сергія і з першою роботою в ІТ-компанії. Буквально на другий день після захисту диплому він опублікував своє резюме в інтернеті. За кілька днів подзвонила рекрутерка з одного київського стартапу і після першої ж співбесіди Сергія взяли у команду. Щонайменше двоє його шкільних друзів також стали ІТ спеціалістами. Обидва дещо молодші: один працює з Python, інший – з криптовалютою.

“Програмістів важко здивувати, вони часто не мають упереджень, тому не дивуються, коли дізнаються, що я незрячий розробник. Це викликає здивування у людей, з якими стикаюся поза офісом – в таксистів, наприклад. В умовах доступності інтернету людина усе може прочитати, вивчити й навіть перевірити себе сама. Звісно, незрячим людям може бути страшно подаватися на роботу в ІТ компанії, але моя порада таким розробникам – подивіться на середню зарплату розробників, і ваш страх сам зникне”:)

– Чого ще хочеш досягти в кар’єрі, Сергію, – питаємо на завершення.

– Я не назвав би себе амбіційною людиною, якщо я в хорошій команді, проєкт мені подобається і зарплата влаштовує, то я працюватиму в такій компанії дуже довго.