Капітан з двох великих літер – ІТ: історія Delivery менеджера Intellias, який підкорює моря

“Під час одного з походів у щоглу вдарила блискавка, знеструмивши та пошкодивши бортову мережу. На човні відключились або вийшли з ладу навігаційні прилади та рація. Ми опинились в сорока милях від берега, сліпі й німі”. Рятувати себе та ще з десяток людей довелось Максиму, Delivery менеджеру Intellias. Ця розповідь про нього. Але ми не будемо розказувати вам про його музичну кар’єру в одному з українських хорів, і цей текст не про те, як ще за студентства він заснував власну ІТ компанію. Не дізнаєтесь ви і про подорож Максима серцем Африки, в якій він провів цю зиму.

У цій історії буде багато моря, вітрил і зовсім не буде хліба…на Кубі. Почнемо нарешті. Максим – капітан. Він має ліцензію на керування парусними човнами до 24 метрів. В світі ця професія зветься «шкіпер», в Україні – «капітан». Різниця в нашій мові полягає в тому, що капітан керує колективом судна, а шпікер виконує палубну роботу. Максим робить і те, і те, тому правильніше називати його капітаном.

Максим закоханий у море і любить керувати різноманітною технікою. Якось керував навіть асфальтоукладачем.

“Я хотів, щоб мої друзі мали можливість подорожувати під вітрилами, незалежно від матеріальних можливостей і вступив до однієї з київських морських шкіл, де можна отримати ліцензію шкіпера. Теорія коштує близько семи тисяч гривень, практика – півтори тисячі євро. Іспит ми складали в Тірренському морі. Стартували від Пйомбіно, що північніше Риму, а далі на острови Ельба – місце першого ув’язнення Наполеона I Бонапарта, та Корсика, де він народився.

Інструктор перевіряв теоретичні знання та практичні навички – знання вітрил, мотузок, швартування, вітрів, зірок і навіть хмар. Проте, найважливіша частина іспиту – безпека: порятунок на воді, екстрений зв’язок, користування протипожежним та рятувальним обладнанням, якого на кожній яхті близько двадцяти одиниць. Після отримання ліцензії я підвищував кваліфікацію в певних навичках на Київському морі”.

Парусне хобі зі слів Максима, в більшості людей закінчується після після здачі іспиту. Його ж історія тоді тільки почалась. У сезон Максим проводить на воді кожні вихідні і зараз будує власний катамаран, але у найбільші свої пригоди Максим вирушає не сам, а разом з екіпажем. Він орендує яхти і відправляється з охочими у тижневі або двотижневі круїзи. Ціна таких подорожей формується по собівартості, адже мета Максима – не заробіток, а нові знайомства, подорожі та пізнання нових країн.

“Про набір на круїз я оголошую на своїй сторінці в Фейсбуці. Вистачає тижня, щоб усі місця були зайняті. Кожного разу я обираю різні маршрути, тож за останні 2 роки ми відвідали: Іспанію (Майорка, Менорка, Ібіца), Грецію (Кіклади, Іонічне море, Саронічний залив та Егейське море), Куба і Ямайка в Карибському морі, Ельба, Сардинія і Корсика в Тірренському морі, Тенеріфе та Мадейра в Атлантичному океані. На вересень планую круїз в Хорватію та Чорногорію”.

Однак перш ніж відправитись у подорож, Максим ретельно аналізує майбутній екіпаж, адже десять днів на обмеженому просторі – це випробування для різних характерів. Має він також і певні ритуали – не голиться в перший день подорожі, а від бабусі успадкував звичку сідати «на доріжку». Втім море – це велика стихія, тому команда має бути готовою до всього.

“Під час одного з походів у щоглу вдарила блискавка, знеструмивши та пошкодивши бортову мережу. На човні відключились, або вийшли з ладу навігаційні прилади та рація. Ми опинились приблизно в сотні миль від берега, сліпі й німі. І тут, посеред океану, ти починаєш пригадувати астронавігацію, яку також викладали на курсах і визначати курс за зірками та компасом, пригадуючи останні координати й здмухуючи пил з паперових мап. Сталось це в поході з Лансароте на Мадейру, ну потрафило, вибрались”.

Ранок у круїзі починається приблизно о 10:00. Чергові готують сніданок, до прикладу, яєшню, додаючи місцеві смаколики: грецькі оливки та сир, іспанський хамон чи італійський тунець. В обід команда обирає красиве місце у морі і кидає якір. Усі купаються, засмагають, а чергові готують обід. Максим каже, що з їжею у круїзі проблем немає, якщо ти не на Кубі.

“Навесні дев’ятнадцятого року ми подорожували Кубою. Прийшли в магазин купити продукти, а з асортименту там лише консерви: горошок, кукурудза, консервований тунець і все. Питаєш за хліб у вівторок, а продавці кажуть – зайдіть в п’ятницю, можливо, тоді завезуть. І якщо в містах можна поїсти в ресторанах, на островах нормальне харчування доступне тільки в закритих готелях. Тоді я вирішив зайнятися рибальством. Проблема в тому, що купити снасті на Кубі також нереально. Ловити рибу мають право лише місцеві рибалки, які мусять здавати улов державі. Якось ми пливли біля острівка і через бінокля я побачив, що на березі є бар. Ми вирішили там пообідати. Заклад виявився зачиненим, а острів – безлюдним, але я побачив, що ззовні тераса бару прикрашена рибацькою сіткою. Одну з них я відчепив, і ми тиждень харчувалися з тої сітки дарами Карибського моря”.

«Одне з найяскравіших видовищ, що вразить кожного починаючого яхтсмена – вечір в марині, себто порту, де стоять яхти. Сотні човнів на яких, запаливши свічки, вечеряють та насолоджуються дозвіллям щасливі люди. Ти йдеш цим морем вогників та посмішок, прислухаючись до скрипу канатів, і чуєш голос хвиль. В дитинстві я читав багато грецьких легенд і міфів, які майже завжди пов’язані з морем. Ця стихія чарівна, вона приваблює і закохує. Мурахи повзають під шкірою, коли стою за штурвалом? відчуваю енергію вітру в вітрилах та могутність хвиль, що несуть маленький човник назустріч пригодам».

Можливо, Максим і не знає, що робитиме завтра, зате план на найближчі десять років уже має – він хоче придбати вітрильник і відплисти в навколосвітню подорож. Ми ж можемо допомогти з планування тобі. Приєднуйся до нашої команди та вирушай в подорож разом з Intellias або ж і з Максимом)