ІТ надає крил: історії двох пілотів-спеціалістів Intellias

“У Києві є така виставка “Авіасвіт-ХХІ”. Колись на неї чи то з Білорусі чи Казахстану привезли тренажер МІГ 29, я літав на ньому. Заходять українські військові пілоти і кажуть – о, наші літають. Приємно було чути таку похвалу і визнання, адже я не військовий пілот”.

Військові хвалили Андрія, Delivery менеджера, з нашої київської команди. Він з дитинства мріяв про літаки, тому закінчив Національний авіаційний університет за спеціальністю ”Електротехніка, світлотехніка, оптоволоконні мережі та системи”. Згодом потрапив на роботу в державне конструкторське бюро “Антонов”. Разом з колегами Андрій розробив систему освітлення для сімейства військово-транспортних літаків марки «АН»: Ан-148, Ан-158. І тепер вони кружляють десь над нами, використовуючи розробку Андрія.

Через особисті причини та зміни в роботі “Антонова” Андрій вирішив опанувати нову професію – відкрив для себе сферу ІТ. Втім світ фюзеляжів, велетенських крил та неймовірних висот він не залишив.

У 2011 році Андрій познайомився з військовими пілотами та ентузіастами, які відпрацьовували польоти на винищувачах Повітряних Сил України за допомогою DCS world. Це комп’ютерний симулятор, який відтворює польоти в парах, ланках; дає можливість застосовувати все наявне ракетно-бомбове озброєння та дає повну параметрію про кожен політ.

“Разом з військовими та такими ж ентузіастами, як я, ми симулювали та напрацьовували різні сценарії повітряних боїв або бомбометання з літаків. Подібні підходи наші військові згодом використовували і на службі для маневрування з літаками противника, починаючи з 2013 року”.

Через два роки таких польотів Андрій з друзями зрозумів, що симулятор – чудовий варіант для навчання молодих та діючих пілотів, тому вони вирушили в дорогу.

“Починаючи з 2013 року ми їздили у різні військові винищувальні, штурмові, бомбардувальні бригади. Я привозив свій комп’ютер, і ми показували цю систему, пропонували допомогу військовим льотчикам – відпрацьовувати завдання за допомогою симулятора. У ці роки були проблеми з паливом, тому багато уроків студентам проводили парно, не говорячи про ланку (групова робота чотирьох літаків). Тож ми купували комп’ютери для цих військових частин. Не всюди керівництво йшло нам назустріч, але завдяки нам такі класи таки є у Миргороді, Старокостянтинові, в Кульбакино і частково у Василькові”.

Після початку АТО Андрій купував GPS навігатори українським пілотам на випадок, якщо їм доведеться катапультуватися в зоні бойових дій і шукати звідти вихід.
Паралельно він літав на симуляторі разом колишньою пілотажною групою “Українські соколи”. Свого часу, вони влаштовували показові виступи на українських винищувачах.

Сьогодні ж Андрій вчить літати на симуляторі аж трьох спеціалістів Intellias. Один з має плани піти вчитися на пілота. Андрій також хоче по-справжньому піднятися у небо зі штурвалом у руках. А наостанок розмови каже, що авіасимулятор і справді мотивує людей перенести хобі у реальний світ.

“Моєму другу, який також разом з нами літав в симуляторі, набридло займатися власним бізнесом, і він вирішив кардинально змінити життя. Він отримав ліцензію пілота і зараз під Львовом на аеродромі “Цунів” інструктує молодих пілотів. Інший знайомий живе за кордоном та часто орендує літаки для того, щоб вирушити у відрядження”.

Літак з дев’ятьма пілотами

Що можна купити онлайн? Та мабуть, усе. Андрій, GoLang інженер з харківського офісу Intellias, точно погодиться з такою тезою – він купив в інтернеті справжній літак.

“Свій літак я купив в одному з українських онлайн-магазинів з оголошеннями. Це модель СТ Flight Design. На одній заправці він може пролетіти 2000 км на швидкості 180 км/год. Але поки я не перевіряв, адже чекаю видачі дозволу на польоти”.

Андрій – не єдиний власник цього літака. Їх аж дев’ятеро. Це студенти, які разом з Андрієм також вирішили подорожувати небесними висотами не лише пасажирами. Привів його у небо, як каже Андрій, український блогер Володимир Васильєв, який знімає ролики про малу авіацію. Від нього Андрій дізнався, що обслуговування та експлуатація літака, дешевші, ніж здається, тож знову пішов у школу, але цього разу випустився з неї уже пілотом.

“Навчання складається з 9 дисциплін: аеродинаміка, навігація, метеорологія, як вести радіозв’язок, правила підготовки польоту тощо. Сумарно це 132 години теоретичних занять. Практична частина – мінімум 45 годин нальоту”.

Андрій відлітав аж 56 годин, успішно здав екзамен, і ось уже кілька місяців у нього є PPL (Private Pilot License). Ця ліцензія дає право управляти одномоторним поршневим літаком масою до 5700 кг нескладної конструкції зі злетом і посадкою на землю (не на воду):

“Моя ліцензія пілота дає неймовірну свободу. Вона не дає мені права літати у хмарах, зате я можу літати попід ними і впродовж всього маршруту досліджувати на насолоджуватися навколишньою територією. Також я можу керувати літаками за кордоном, але за умови, що вони матимуть українську реєстрацію. В іншому випадку потрібно отримати ліцензію країни, звідки й літак. Втім здебільшого для цього не потрібно вчитися повторно, достатньо звернутися у відповідну організацію за ліцензією. Щодо максимальної висоти, на якій варто літати, то враховуючи, модель мого літака – це приблизно 3,5 км (показник може змінюватися залежно від температури повітря), адже вище уже розріджене повітря і в мене може запаморочитися голова. Окрім того, в такому повітрі атмосферний двигун (без наддуву) втрачає потужність”.

До літака Андрій уже мав ліцензію на керування автомобілем, тож дуже чітко усвідомлює різницю між цими двома транспортами:

“Напрямок руху в автомобілі ти вказуєш кермом, швидкість руху – гальмами і дроселем. У літаку ж є більше параметрів: вертикальна швидкість, швидкість відносно набігаючого повітряного потоку. Окрім того, в просторі у літака є три кути нахилу: коли він нахиляє крила, піднімає чи опускає ніс і напрямок лівіше чи правіше. Ще є ковзання, коли літак летить під кутом відносно набігаючого потоку”.

Зовсім скоро Андрій зможе ще краще доповнити свої спостереження – він у процесі отримання ліцензії на керування мотоциклом.