Домашня їжа для захисників: історія кулінарного волонтерства рекрутерки Intellias

150 000 млинців, 18 000 вареників і близько 2500 кг борщового концентрату. Це лише кілька з вражаючих рекордів заради ЗСУ, які здійснила Олександра, рекрутерка Intellias.

Початок повномасштабної війни застав Олександру у Верхньодніпровську. Це місто на півночі Дніпропетровської області. З перших днів війни місцеві чоловіки почали будувати довкола блокпости, ставити різні укріплення. А жінки почали готувати для них їжу. З часом місцеві чоловіки відправились на різні напрямки передової, але й навіть там вони могли скуштувати

“За ініціативи моєї сестри, яка викладає українську мову в місцевому коледжі, нам виділили приміщення в безпосередньо в коледжі. Там ми почали готувати борщові концентрати за рецептом моєї сестри. Спершу нам допомагали лише подруги та працівники коледжу, зараз приєднались й інші жителі міста, а також внутрішньо переміщені особи, бо наше місто поруч з фронтом”.

Продукти волонтерам приносять прості мешканці та фермери. Місцеві підприємці закупили мультиварки, бо спочатку “батальйон” використовував власні або ті, що віддали мешканці. Тож як і людей в команді, страв та іншої допомоги також побільшало.

“Маємо вареники, млинці з різними начинками, енергетичні цукерки, за сало з зеленню вже мовчу. А ну ще чаї. Та багато чого. І окопні свічки, маскувальні сітки, подушки, рукавички, балаклави. Потреби створювати юридичну організацію в нас немає, при необхідності щось купити, нам зазвичай допомагають мешканці. Але між собою ми називаємо нашу команду “Верхньодніпровський тиловий батальйон”.

Олександра знає кожен етап роботи. Але зараз більше займається варениками. Втім коли потрібно, може замінити когось в іншому процесі:

“У нас все поділено на два цехи: в одному готують вареники, в іншому – варимо борщ.
Моя роль, зазвичай знайти слабке місце (де не вистачає людей) і підстрахувати. Зробити, щоб все було максимально ефективно. За один день ми зварюємо до 2000 вареників, десь 170-200 порцій борщу, з 10 кг енергетичних цукерок на основі меду, горіхів та сухофруктів”.

Волонтери готують 2-3 рази в тиждень. На вихідні Олександра працює в “батальйоні”:

“У вівторок готую картоплю для вареників, тому кожного понеділка, а іноді ще й в середу перечищаю відро картоплі. Зранку варю і передаю пюре на варенички.
В суботу у нас також відбувається флешмоб – приготуй млинці для військового. Тому ранок суботи починається досить рано. Потрібно спекти 80-100 млинців. Загалом я присвячую волонтерству приблизно 15 годин на тиждень. Раніше було ще більше, але зараз, коли команда збільшилась, стало простіше”.

Часто військові самі приїжджають до волонтерів за стравами та діляться відгуками, які мотивують “батальйонівців” продовжувати їхню справу. Ось, до прикладу з останнього, історія, про те, як військовий привіз побратимам борщу, поки ті були на позиціях. Тож вони не знали про це:

“І ось це військовий розповідає мені: “Повернулися хлопчики зі свого завдання, спати хочеться (три ночі не спали) – поснули  миттєво. Але голод не тітка, й від сну пробудить. Пішов шукати, щось перекусити. А тут пакетик трапився, звичайно, що читати ніхто не читав, що з ним робити, та не розгубився, закип’ятив воду, додав пакетик.  Аромат такий стояв неймовірний, що прокинувся, ще один: “Звідки борщ? Від такого насиченого аромату навіть сон приснився, ніби вже вдома, і мама готує борщ на обід”. А тут ще один завовтузився, питає: “До нас що – повара прикомандирували?” Якось так.

Про трав’яні чаї окрема історія: говорять, що лишень трішки скуштували, а так, торбинки завжди кладуть поруч, щоб вдихати аромат дому. Ось так наслухаєшся і розумієш, що всі наші спільні зусилля не є марними. Тому РАЗОМ ДО ПЕРЕМОГИ”!