Деліверить та менеджить задля нашої перемоги: військове волонтерство делівері менеджера Intellias

Світляк, Чайка і Ластівка. Максим, делівері менеджер Intellias, так називає автомобілі, які з початком війни возять усе потрібне як для українських військових, так і для цивільних. Одна з цих машин належить Максиму, інші просто віддали на допомогу незнайомі люди, які відгукнулися на його пост.

З початку війни волонтерський екіпаж об’їздив майже усі області України і навіть має спецперепустку у певні райони, де тривають бойові дії. Втім почнімо історію Максима з початку.

“Війна застала мене на Рівненській трасі. Я відчував, що наближається початок бойових дій, тож вирішив відвезти свою дівчину до Львова, де орендував квартиру. По дорозі, мене зупинила поліція, бо в моїй машині не працювала підсвітка заднього номеру, але штраф виписати не встигли – по рації повідомили, що почалось”.

Волонтерити Максим почав, коли давній товариш зетелефонував і попросив його допомогти знайти турнікети.

“Почав шукати необхідне і познайомився з медиками, приїхав по турнікети, а вони спитали, куди я їду, і попросили підкинути ще декілька коробок в інші підрозділи. Військові, що отримали вантаж, попросили дістати ширшу номенклатуру необхідного і так, через декілька рейсів, я зрозумів, що вже волонтер.

Гроші, які я відклав на ремонт щойно купленого будинку, витратив на тепловізори ще у перші два тижні. Після того, почав робити пости в соціальних мережах і разом з друзями та іншими волонтерами за перші два місяці війни ми зібрали майже півтора мільйона гривень. На ці гроші закупили як серйозне обладнання для військових – теплаки, нічники, бусолі, різноманітна оптика – біноклі, снайперські приціли, коліматори, різна електроніка – від планшетів та метеостанцій для арти до цифрових радіостанцій великої потужності, так і безліч дрібниць для цивільних – здебільшого, харчі й медикаменти, але також і сонячні батареї, газові пальники для приготування їжі тощо.

Також створили сайт, де публікуємо інформацію про надану допомогу. Адреса сайту наклеєна на моїй машині, тож дуже часто дзвонять люди, які бачать Світляка на вулицях різних міст. Звичайно, під час рейсів, на складах, в пабліках і просто на вулиці познайомився з багатьма іншими волонтерами. Ось так утворилась своєрідна мережа допомоги”.

Зараз Максим курсує між різними областями. У Львові він орендував квартиру, де збирає і приймає вантажі з заходу. На початку війни у цій квартирі ночували люди, що їхали до польського кордону. Коли ми говорили з Максимом, він був на Харківщині і віз обладнання військовим:

“Здебільшого допомагаємо артилеристам та силам спеціальних операцій. Купуємо для них прибори нічного бачення, тепловізори, метеостанції, артилерійські планшети тощо. Для того, щоб була прозорість у нашій допомозі, у нас є варіант не донату, а до прикладу, ми кидаємо лінк на eBay, і людина може купити цей товар. Кожну посилку ми реєструємо, робимо фотозвіт, люди, які займаються вантажами, підписують документ про отримання/передачу”.

З початком війни Максим вирішити піти в саббатікал. Каже, що не може повернутися до роботи, адже не лише перевозить вантажі, але й допомагає військовим вчитись працювати з переданим обладнанням.

“Я організував мінікол-центр, куди можуть дзвонити як бійці тероборони, так і військові. Там їм пояснюють, як користуватися певною технікою. Також для запобігання неправомірного вилучення наданого волонтерами обладнання, надаємо правову та медійну підтримку. З нами на зв’язку юристи та репортери, що консультують, фіксують такі випадки та вживають заходів”.

Зараз, за словами Максима, дуже важливо не покладати рук і забезпечувати військових найкращим обладнанням, “бо ключ до перемоги та збереження життів – технологічна, а не чисельна перевага” – каже делівері менеджер. “При цьому важливо не просто купляти аби що, а консультуватись з тими, хто буде використовувати це обладнання в бою, адже краще придбати менше, але кориснішого”, – наголошує Максим.